Цікаві факти з життя Крилова Івана Андрійовича

Літературу Крилов вважав покликанням, але у нього була і цілком буденна професія: він трудився в імператорській публічній бібліотеці і мав славу великим любителем книг, навіть колекціонував рідкісні видання.

Байки Крилова, сюжети багатьох з яких він запозичив у Езопа і Лафонтена, були далеко не так нешкідливі, як може здатися на перший погляд. За повним недомовок езоповою мовою ховалася жорстка критика сучасного байкаря суспільства. Не дивно, що його твори піддавали не менше жорсткій критиці і забороняли до публікації. Цензура в його пом’якшилася лише після смерті Катерини Другої, яка недолюблювала його за глузування над її порядками і навіть піддавала літератора переслідувань.

Працювати почав у 10-річному віці, так як після смерті його батька і без того бідна сім’я взагалі залишилася без засобів. Щоб хоч якось допомогти матері, хлопчик поступив на службу до Тверського суду. Пізніше сімейство, яке зазнало втрат годувальника, перебралося в Петербург, де мати Вані змогла отримати пенсію за вдівство.

Екранізація байки «Лисиця-будівельник».

(Мультфільм 1950, режисера Пантелеймона Сазонова)

Крилов був у всіх відносинах видатним класиком. Через пристрасть до їжі він славився тучністю і часто ставав об’єктом жартів оточуючих. Причому різного ступеня гостроти: від легкої іронії до відвертого сарказму. Але завжди з гідністю виходив з незручних ситуацій. Одного разу, гуляючи по вулиці, він почув, як нахабні молоді люди назвали його хмарою. Іван Андрійович відреагував миттєво: «Так, ось і жаби щось расквакалісь».

Крилов залишив слід не тільки в літературі, а й в історії лінгвістики: він був головним упорядником слов’яно-російського словника.

Одного разу Крилов запізнився на званий обід графа Мусіна-Пушкіна. Там подавали макарони, приготовані по-італійськи. Помітивши, що провинився байкаря, граф вирішив пожартувати над ним і повелів подати йому в якості «штрафний» величезну тарілку макаронів, та ще й з «гіркою». Класик російської літератури швидко їх з’їв. Тоді Мусін-Пушкін запропонував Івану Андрійовичу надолужити згаяне і покуштувати супу, який той «прогавив» через запізнення. Крилов погодився і теж досить швидко знищив перше. Після супу логічно випливало інше, й перед байкарем з’явилася ще одна глибока тарілка макаронів. Гість із задоволенням взявся і за них. Коли на денці залишалося всього кілька штук, здивований господар висловив побоювання за здоров’я Івана Андрійовича. А той як ні в чому не бувало відповів, що готовий завинити знову, причому прямо зараз.

Незважаючи на повільність і в цілому малорухливий спосіб життя Іван Андрійович дуже любив подорожувати і об’їздив багато областей Росії, вивчаючи звичаї і побут різних її частин. Причому намагався заїжджати не в великі, а в невеликі міста і навіть села. Саме там він знаходив нові ідеї для своїх творів.

Веселий і добродушна людина, Крилов мав незвичайне пристрасть: йому подобалося спостерігати пожежі. Як тільки в Петербурзі траплялося серйозне загоряння, байкар негайно їхав на місце і милувався розгулом стихії.

Саме з Крилова Гончаров «змалював» свого головного персонажа — Івана Обломова. Улюбленим предметом меблювання Івана Андрійовича дійсно був його диван. Ще однією «пам’яткою» вдома вважалася висить над диваном картина: дуже важка і розміщена під критичним кутом. Друзі не раз радили господареві закріпити її як слід, щоб не сталося біди. На що Крилов, що не змінював своїм принципам, відповідав, що навіть якщо картина і впаде, то пролетить по дотичній, а значить, його голова залишиться ціла.

Крилов був дуже азартною людиною. Він із задоволенням спостерігав за боями півнів і віртуозно грав в карти, обчищаючи своїх суперників до останньої копійки.

Вулиці, що носять ім’я байкаря, є мінімум в 30 містах Росії.

Іван Андрійович був першим байкарем в російській літературі і, по суті, відкрив для неї цей жанр.