Цікаві факти про поетів
Англійські поети 17-го століття живили особливий інтерес до форми вірша. Причому в прямому сенсі слова. Вони писали так, що віршовані рядки складалися в кораблик, зірку, квітку, годинник і інші образи. Епітафії зазвичай нагадували череп, весільні вірші — вівтар.
Байрон був великим любителем тварин. І навіть навчаючись в Кембриджському університеті, хотів завести собі собаку, але за тамтешніми правилами це було заборонено. Тоді Джордж Гордон привів в Кембридж ведмедика, так як про зміст студентами ведмедів в кімнатах правила нічого не говорили. За своє недовге життя поет встиг розділити кров з лисицею, орлом, барсуком, журавлем і навіть з крокодилом. А коли Байрон виходив прогулятися, його часто супроводжували чотири жили на його дворі гусака.
Поети черпали натхнення з різних джерел. Генріху Шиллеру, щоб до нього прийшла муза, потрібно було подихати «ароматом» гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла в кабінеті поета, коли він працював.
В епоху правління китайського імператора Цяньлун поетам заборонялося писати сумні вірші. порушників стратили.
Російські поети збагатили рідна мова багатьма новими словами, які ми сьогодні вважаємо повсякденними. Завдяки Ігорю Северянин в наш лексикон увійшло слово «нездара», Велимир Хлєбніков придумав слово «виснажений» і дав назву професії льотчика — до цього льотчиків називали авіаторами.
Російським поетом, особливо любили вказувати епіграфи до своїх творів, був Пушкін. Його вірші, поеми та прозу передують 70 цитат різних авторів.
У пам’ятнику поету Хосе Альмед — національного надбання Еквадору — насправді легко вгадуються риси Байрона. Так це і є скульптура Байрона. Просто у еквадорського уряду не було грошей, щоб замовити скульптору оригінальну роботу, і воно вирішило вийти з положення, придбавши «б / у пам’ятник» схожого на Альмед поета.
Антіоха Кантеміра в дійсності звали Харитоном Макентіна. І ім’я, і прізвище його псевдоніма представляють собою анаграми.
У фільмі «Москва сльозам не вірить» крім акторів Харитонова і Смоктуновського, які грають самі себе, з’являється поет Андрій Вознесенський — теж в ролі поета Андрія Вознесенського. Він читає на площі вірш «Параболліческая балада», а що проходять повз подруги Катя і Людмила не можуть зрозуміти жодного рядка.
У 1924 році, під час відпочинку Єсеніна в Батумі, він ніяк не міг позбутися від компанії набридливих шанувальників, які наполегливо і, до речі, не без успіху набивалися йому в товариші по чарці. Здоров’я поета псувалося на очах, а бажання працювати пропадало геть. Жалісливий господар будинку, де зупинився Єсенін, вирішив йому допомогти. Вранці, вирушаючи на роботу, він згоди поета замикав його до часу свого повернення — другої години пополудні. Єсеніну такий графік припав до душі: в Батумі він закінчив «Анну Снегіну» і написав кілька чудових віршів.
За «розтягування на цитати» перше місце займає Біблія. На другому стоять твори Шекспіра. По крайней мере, десята частина оксфордського цитатника включає в себе рядки його комедій, трагедій і сонетів.
Ельдар Рязанов дуже любив використовувати в своїх фільмах вірші опального на ті часи Бориса Пастернака. Пісня «Нікого не буде в домі», яку співає Женя Лукашин, написана на основі вірша Бориса Леонідовича. У «Службовому романі» Новосельцев цитує Калугиной рядки про те, що вона «прекрасна без звивин», які теж належать перу Пастернака. Варто зазначити, що звернення до творчості поета на той час було досить сміливим кроком. Рязанов ризикнув, і цензори все-таки залишили сценарій без змін.
Борис Пастернак пробував себе і в письменництві музики. Їм були написані дві прелюдії для фортепіано.
