26 липня 1875 року народився Карл Густав Юнг — засновник аналітичної психології і творець теорії про архетипи. Пропонуємо вам ознайомитись з самими знаменитими його ідеями про дітей та дитинство.
Психіатр і психолог Карл Густав Юнг відомий перш за все як засновник аналітичної психології і творець теорії про архетипи. Довгий час Юнг був товаришем Зигмунта Фрейда і практикував психоаналіз, але потім відійшов від цих теорій і став стверджувати, що сексуальний потяг, власний досвід і культура зовсім не визначають все характеристики особистості. Нітрохи не менш важливо, на його думку, врахувати колективне несвідоме, яке містить сконцентрований в століттях досвід людства, виражений у формі архетипів: вроджених структур і образів людської психіки. Пропонуємо уважніше оглянути погляди 1-го з найбільших психолог минулого століття на діток і дитинство.
1. Юнг вважав, що дітки з’являються з абсолютно певними особистісними задатками. Він розробив теорію архетипів, яка розмовляє про успадкованих з покоління в покоління поведінкових і емоційних структурах, що визначають поведінку людей в різних ситуаціях. Цілий ряд архетипів закладений в кожній новонародженій дитині, він проявляється у міру дорослішання, спільно з появою і актуалізацією Я-свідомості.
2. Немовля народжується в стані несвідомому, під впливом батьків у немовляти починається розвиток свідомості, яке завершується формуванням Я і становленням особистості. Юнг виділяє кілька кроків цього розвитку: несвідомий крок, коли психіка малюка є частиною психіки батьків не проявляє ясно виражених особистісних характеристик. Другий крок починається в 3-5 років і називається Юнгом «допубертатного», в цьому віці, на думку психолога, виникає пам’ять про події минулого і індивідуальна свідомість, яке рівномірно, рік за роком, звільняється від первісних рис і формується в особистість. Третій крок знаменує зрілість, яка настає з моменту відділення від батьків і протиставлення себе їм.
3. Психічний стан малюка, на думку Юнга, відображає ситуацію в родині і взаємини батьків. Саме тому він вважає, що вирішувати дитячі проблеми і лікувати дитячі неврози треба … у батьків! Необхідно посприяти мамі і батькові, тоді дитина швидше за все закінчить мучитися без всякого доп зцілення психотерапевта. Залежність дитячої психіки від психічного стану батьків — звичайне і природне стан малюка аж до пришестя перехідного віку. За теорією Юнга, взаємини з батьками визначають і майбутній шлюб: усвідомлена любов юнака до мами або сина до батька призведе до того, що він або вона виберуть собі схожого супутника життя.
4. Дитина розвивається, завдяки сприянню дорослих, по Інакше кажучи, виховання — запорука розвитку. Юнг переконаний: якби дітки були надані самі собі, вони б не дорослішали не стає персонами. К. Г. Юнг виділяє три види виховання: виховання через приклад, свідоме колективне виховання і особисте виховання. Перший метод виховання реалізується в сім’ї і малих соціальних групах — дитина наслідує близьким людям і копіює їх, переймаючи таким чином моделі поведінки і ціннісні установки. Колективне виховання не обов’язково відбувається конкретно в колективі, вообщем Юнг припускав під цим виховання, відповідне культурі і внутрішнім установкам спільноти, тобто виховання згідно нормативам, правилам і способам, конкретно в ході цього типу виховання відбувається соціалізація, дитина навчається поводитися в суспільстві, взаємодіяти зі своїми співвітчизниками. В ході виховання особового відбувається розвиток людської індивідуальності, в якійсь мірі воно протилежно колективного виховання, яке вчить малюка поводитися так само, як всі, як прийнято в співтоваристві.
5. Саме Юнг пояснив, чому одні дітки гучні і рухливі, а інші зосереджені не дуже товариські: він розробив теорію психологічних типів, розділивши все людство на інтровертів і екстравертів. Життєва енергія екстравертів орієнтована під зовнішній світ, інтроверти ж черпають сили всередині себе, 1-і вважають за краще активно діяти в співтоваристві і змінювати світ навколо нас, другим найголовніше власна особистість і аналіз власних переживань. Якщо той з батьків осмислює, до якого психологічного типу відноситься його дитина, йому легше вибудувати з ним правильні взаємовідносини, які будуть не розбивати природу особистості малюка, а навпаки допоможуть йому в найбільшій мірі розвинути всі свої задатки і реалізуватися в співтоваристві.
- Автор: Софія Попова
