Коли я вперше познайомилася з Костиком, йому було дев’ять років. Своїх дітей у мене немає, тому я прийняла хлопчика, як рідного. Мені було дуже шкода, що малюк так рано залишився без мами, і я всіма силами намагалася оточити його турботою і любов’ю. Батько теж ні в чому йому не відмовляв, купував дорогі гаджети і все, що він забажає.

Згодом я стала помічати, що дитина перетворюється в егоїста — робить тільки те, що йому подобається, трохи що не так — відразу грубить і грубіянить. Якщо батька він ще хоч якось слухається, то до мене ставиться як до обслуговуючого персоналу — принеси, подай, йди нафіг, не заважай. У родині почалися постійні сварки і скандали, а зараз ситуація стала зовсім нестерпною. Хлопчику вже чотирнадцять, прийшовши зі школи, він замикається в своїй кімнаті і практично з неї не виходить. Вчитися не хоче, весь час грає на комп’ютері, бувають дні, що навіть словом з нами не перемовиться.

Ірина, 38 років

Підпишіться на наш канал в Яндекс.Дзен і Instagram