Наша сім’я дуже любить грецькі острови. З тих островів, де ми побували, нас більше всіх зачарував Кос. Невеликий, затишний, сільський. У червні цього року ми втретє приїхали на полюбився острів. Для відпочинку було обрано невеликий сімейний готель Aslanis Village на околиці селища Мармарі.

Гірське село Зія і гора Кефала

В один із днів ми вирішили погуляти в горах, дійти до другої за величиною вершини острова — Кефала (висота 640 м). На найвищу гору — Дікеос — ми вже піднімалися в найперший наш приїзд на Кос.

З готелю вийшли рано, о 5.30. У селище Зіпарі, звідки можна сісти на автобус до гірського села Зії, ми пішли пішки. Перший автобус з Коса йде в 7 ранку, значить, в Зіпарі ми його чекали близько 7.15. Але він прийшов раніше, посадив тих, хто був на зупинці, а потім почекав автобус з Коса, який висадив бажаючих поїхати в Зію.

У Зіе ми спершу пішли по дорозі, яка, якщо вірити картам, привела б нас прямо в Асклепион. Але ми згорнули на невеликі польові дороги, орієнтуватися допомагала заздалегідь завантажена карта в додатку Maps.Me. В одному місці, правда, вперлися в закриті ворота, довелося повернутися і піти по іншій стежці.

Пейзаж в горах змінювався стрімко. Якщо спочатку ми йшли в хвойному лісі, то потім виявилися в царстві каменів і чагарників, де дув прохолодний вітер, незважаючи на те, що день був жаркий. Особливо сильний вітер був в тому місці, де відкрився вид на узбережжі Егейського моря.

Безпосередньо до вершини гори Кефала ми не дійшли буквально півсотню метрів, оскільки на самій вершині знаходиться якась військова антена з караулом і скрізь висять попереджувальні знаки про те, що прохід і зйомка заборонені. Але нам і по дорозі вистачало захоплюючих видів на обидва узбережжя.

Ми вирішили продовжити прогулянку в горах і вийти відразу в місто Кос. Поки спускалися до міського автовокзалу, пройшли повз ще двох військових баз. На такому невеликому острові щось забагато військових.

Чуть-чуть не встигли на автобус о 13 годині, довелося чекати наступного, двогодинного.

Наша прогулянка в горах наочно показує невеликі розміри острова: ми за півдня пройшли майже його половину.

Три поїздки на крихітний Кос можуть здатися комусь зайвими (гід на першій зустрічі дуже здивувалася, дізнавшись, що ми тут вже втретє). Однак на острові ще залишилися місця, по яких ми не погуляли, тому повернення можливо.