Як розповів «Газеті.Ru» голова Комітету Держдуми з держбудівництва та законодавства Павло Крашенінніков, необхідно виявити законодавчі «лакуни», що заважають стягувати активи в проблемних банках. Зараз комітет вивчає, наскільки ефективно працює законодавство при виявленні проблем в банках. Обговорення йде спільно з правозастосувальними органами, юристами і суддями, зазначив він.

Голова фінансового комітету Держдуми Анатолій Аксаков пояснив «Газеті.Ru», що основна проблема полягає в тому, що до того моменту, коли у банку відгукується ліцензія, виявляється, що з нього вивели значну частину засобів.

Часто це відбувається через недобросовісну або безвідповідальної діяльності керівників або власників кредитної організації. Наприклад, на ринку часта практика — «вкладення в апріорі неліквідні активи», які не генерують дохід, пояснює він.

За словами Аксакова, законодавці хотіли б дати визначення такої недобросовісної діяльності. При цьому він вважає, що за подібну недобросовісну діяльність цілком виправдано змусити відповідати осіб, що роблять істотний вплив на діяльність банку, їх особистими активами.

Як заявляла в червні в Держдумі глава ЦБ Ельвіра Набіулліна, зараз ключове завдання в банківському секторі — завершити його очищення (з літа 2013-го ліцензії втратили більше 300 кредитних організацій). При цьому, як зазначила тоді глава ЦБ,

«Важливо підвищувати відповідальність за недобросовісну поведінку власників, керівників, а також забезпечити невідворотність покарання за злочини».

З осені 2013 року, якщо вважати сановані банки, сукупна «діра» в балансах російських банків склала близько 2,5 трлн гривень, заявив «Газеті.Ru» молодший директор по рейтингах кредитних інститутів «Експерт РА» В’ячеслав Путиловский.

Можливість залучити до особистої відповідальності банкірів є і зараз — правда, реалізувати її в можна тільки після відкликання ліцензії.

«У разі банкрутства банку керівників кредитної організації неминуче чекає заяву про притягнення контролюючих осіб до субсидіарної відповідальності, що пред’являється Агентством по страхуванню внесків по завершенні всіх процедур банкрутства банку», — пояснює партнер адвокатського бюро «Плешаков, Ушкалов і партнери» Олена Якушева.

Однак здійснити це на практиці дуже складно: у більшості випадків майно банку йде через фіктивні угоди задовго до відкликання ліцензії, опиняючись в кінцевому підсумку у номінальних власників. Ними можуть бути, наприклад, родичі банкірів або структури, що контролюють колишніми власниками. Стягнути з них щось майже неможливо. Російські суди не накладають забезпечувальні заходи на майно номінальних власників.

За словами партнера BMS Law Firm Дениса Фролова, є ще субсидіарну відповідальність (вид додаткової відповідальності перед кредиторами та уповноваженими органами). Цей механізм — робочий, проте застосувати його на практиці часто не вдається. Як приклад він наводить субсидіарну відповідальність засновника «Межпромбанка» і екс-сенатора Сергія Пугачова. Банк був визнаний в 2010 році банкрутом, а екс-сенатор виїхав з Росії, залишивши борги більш чим на 75 млрд гривень. Стягнути їх виявилося нереально.

Як зазначає Олена Якушева, часто після залучення до субсидіарної відповідальності колишні власники банку ще і йдуть в особисте банкрутство, що дозволяє їм звільнити своє майно від боргу, додає Якушева. На думку експерта, в рішенні цього питання дійсно допомогло б посилення відповідальності керівників і власників банків.

В цілому, ініціатива депутатів про посилення особистої відповідальності банкірів відповідає політиці ЦБ, кажуть експерти.

Як зазначає юрист компанії «ЮрПартнер’» Марія Краснолуцька, Нацбанк останнім часом сильно посилив контроль над діяльністю менеджменту кредитних організацій. Так, в 2017 році в так званий «чорний список» керівників кредитних організацій, чия діяльність в тій чи іншій мірі негативно відбилася на стані банків (банкрутів або санувати), фігурує вже більше 6,5 тисяч чоловік.

За словами Аксакова, можливість посилення особистої відповідальності можна прописати і для топ-менеджменту інших компаній, наприклад, будівельних.

Законодавчі вимоги до будівельників, і так сильно посилилися останнім часом, відзначають експерти. Так, з минулого року мінімальний розмір статутного капіталу становить 2,5 млн гривень при планах забудовника побудувати 1,5 тис. Квадратних метрів. При цьому якщо забудовник збирається звести з залученням засобів громадян 500 тис. Квадратних метрів, то його статутний капітал повинен бути за нормами не менше 1,5 млрд. гривень.

Крім того, цього літа президент Росії підписав закон про фонд захисту прав пайовиків, відомому також як компенсаційний фонд, який встановлює єдину ставку внеску забудовників в цей фонд — 1,2% від ціни кожного договору з пайовиків.

Хоча законодавчі лакуни все одно залишаються, кажуть юристи.

Зокрема, як пояснює партнер адвокатського бюро А2 Михайло Кюрджіев, у кожного забудовника є забезпечення у вигляді банківської гарантії і застави, але моніторингу їх стану не проводиться.

«Ці забезпечення заявляються в будівельній декларації, проте ніхто їх не відстежує, наприклад, на предмет того, чи живий банк чи ні вже давно, і що відбувається з цим забезпеченням у міру готовності проекту», — пояснив юрист.

На його думку, моніторинг забезпечення набагато більш продуктивний шлях, чим нескінченне бігання за бенефіціаром і його майном.

Як заявили «Газеті.Ru» в Центробанку, нові ініціативи від депутатів вони не отримували. В Мінфін і Мінекономрозвитку такі пропозиції не надходили. У Мінбуді також не в курсі змін, що готуються.

Крашенніков в бесіді з «Газетой.Ru» визнав, що поки законодавча ініціатива не оформлена.